Галина ШОСТЮК,
депутат Острожского районного совета Ровенской области:
«Від кого оборонятись?»
Шановні делегати!
Модно зараз ділити населення України на захід і схід. Отож я представник західної території, хоч у душі — просто одна частинка великої України.
І стою я на цій трибуні, щоб заперечити факт, який підносять світу теперішні керманичі держави, що всі жителі Західної України — за НАТО. Ні, це не так. І в Західній Україні живуть люди, які люблять не лише свій хутір, а всю Україну. І НАТО ідеологічно, економічно і практично не для нашого городу овоч.
Ми вдосталь наситились гуманітарним хламом з Німеччини, Австрії та всієї цивілізованої Європи, яка за повоєнних часів дотепер гарно зачистила свою територію і скинула пошарпані недоноски в Україну. Але то були чоботи, калоші, фуфайки, які можна спалити як непотріб.
А якщо ми пустимо в свій двір, через свої кордони натівський хлам у вигляді списаних боєголовок та відпрацьованого ядерного пального? Що тоді? Дам відповідь – це буде дуже гарний каталізатор для посилення впливу наслідків Чорнобильської катастрофи.
Наступне питання. А яку ідеологію принесе НАТО в Україну? Ось приклад. Всі ми в дитинстві грали у війни. І завжди наші ігри завершувались тим, що червоний чи синій загін українців перемагав німців. Цю впевненість, що перемога має бути завжди на нашому боці, нам давали уроки історії, літератури, цю жагу до одвічної перемоги ми черпали від своїх батьків та дідів. Як же я була вражена, коли стала свідком ось такої гри між шести-, семирічними хлопчиками! Вони довго сперечались, хто буде українським солдатом — всі хотіли бути американцями. Зрештою, коли розділили ролі, перший вигук був: «Падай, бо я американський поліцейський і всіх вас уже повбивав!».
Тобто в дитячі голови уже закладено, що все українське — погане; Америка – це сила, це перемога.
Американські непереможність і всесильність будуть ще більше заполоняти розум і душу української молоді, як тільки в нас розквартирується НАТО.
Нам добре відомі прадавні мрії закордонного дядька Сема – знищити нашу гордість, волелюбність і перетворити на покірних, залежних від усього заокеанського рабів. Саме це — найголовніша причина натівських устремлінь щодо України.
І якщо ми не поставимо міцні перепони цьому маршу НАТО в Україну, то так і станеться.
Молодь наша досить активна в політичному плані. Але в Україні немає яскраво виражених молодіжних кумирів, які б несли через пресу, телебачення позитивний український патріотизм. Точніше, такі кумири є, але за «випещеними, вичесаними і обплетеними» політиками молодіжні кумири не можуть прорватись на екрани телевізорів та сторінки газет, та якщо й з’являється цей позитивний герой на екрані, то, в першу чергу, задля реклами, наприклад, «Чернігівського пива».
Тому й стають кумирами нашої молоді герої американських бойовиків і солдати в натівських черевиках.
І ще один акцент щодо вказаного вище альянсу. При кожній нагоді з екранів телевізорів, у радіоефірі Президент переконує нас, шо НАТО нам необхідне вкрай, аби зміцнити обороноздатність України. А я дивлюся на карту світу і не знаходжу – від кого оборонятись? Від Білорусії, Росії, Молдови, Польщі? Це наші сусіди і наші друзі.
Отже, крім заокеанських агресорів, тобто тих вовків, які прагнуть захистити бідну вівцю, ніби ніхто більше й загрози не становить.
Звертаються до тих вельмож, що ведуть Україну в НАТО. Я не маленький українець, а повноправний громадянин України і заявляю: НАТО – НІ!
Вимагаю до мого голосу прислухатись.
Завершуючи виступ, скажу, чого хочуть українці.
Збираючись на з’їзд, я запитала свою десятирічну внучку Вікторію: «Що мені сказати на з’їзді Януковичу?». Запитання їй поставила ніби жартома, але отримала цілком серйозну відповідь: «Передай Януковичу, щоб ставав Президентом і побудував в Україні найкращі школи, видав найцікавіші підручники; взимку щоб усім дітям було безкоштовне харчування в школі, а влітку – оздоровлення!»
Що ще додати до цих слів? Нам треба дбати про своїх дітей, свою державу і свої національні інтереси.
