Галина СЛИЗОВСКАЯ,
депутат Шосткинского городского совета Сумской области:
«Мені, депутату, доводиться ховати очі...»
Шановні делегати з’їзду! Шановні присутні!
Дозвольте мені сказати декілька слів, з якими кожен з нас неодноразово звертався сам до себе. Я кажу так, бо впевнена, що в цьому залі зібрались люди, які зовсім не байдужі до того, що зараз відбувається в країні. А слова ці висловлюють одну-єдину думку, яка на сьогодні вже перетворилась в народну мрію: чи буде для нашої країни час, коли вона стане на шлях політично-економічного розвитку? Коли країна перестане бути ареною для політичних шоу та піар-акцій? Коли наші цінності стануть справжніми, а головною цінністю — народ? Так ось: народ повинен бути справжнім! А як може бути справжнім народ, коли він не має впевненості в завтрашньому дні? Він навіть не може зрозуміти, що відбувається сьогодні.
Коли на депутатський прийом приходить людина з питанням чи проблемою, яка не повинна зовсім її турбувати, бо це є гарантованою конституційною нормою, а людина змушена звертатись за допомогою з цього питання, то пробачте, мені, депутату міської ради, доводиться ховати очі та тільки співчувати горю людини, тому що на рівні органів місцевого самоврядування її проблему вирішити неможливо.
Вирішення багатьох питань сьогодні потребують зміни спільної державної політики. Без реформи Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», який повинен надати максимальні права міським громадам, країна не зможе стати на шлях економічних реформ. Коли в місцевих бюджетах залишаються ті мізерні крихти від зароблених міською громадою грошей, основна частина яких, у вигляді податків, спрямована до державного бюджету, то про яке самоврядування можна казати? Органам місцевого самоврядування міст, де чисельність населення перевищує мільйон, ще якось можна утримуватись від фінансових криз. Напевно, Київ теж не має фінансової проблеми щодо місцевого бюджету, судячи з того, як поширюються межі самого міста Києва, як мігрують люди з регіонів країни до столиці. Безумовно, це дуже гарно, але Київ — це зовсім не вся Україна. І те, що наша столиця зростає та приваблює до себе найкращий потенціал країни, поряд з тим, що в інших містах України, які мають статус провінційних, на сьогодні вже є основним дефіцитом трудовий потенціал, де є проблемою знайти працівника не тільки високої кваліфікації, а й працівника рядової справи, ще не означає, що рівень життя в Києві дорівнює рівневі життя всієї країни. Життя в значній частині регіонів зараз знаходиться в такому стані, що коли держава не зверне на це уваги, ми втратимо ту останню довіру людей, на яку розраховувати залишилось зовсім мало. А ось на це ми просто не маємо права.
Коли на наших очах відбувається руйнування міст та селищ, то чи маємо ми право чекати коли це станеться?
Я кажу так, бо знаю, що висловлюю думку багатьох депутатів міських та селищних рад, тому що сама є депутатом міськради міста Шостка. Це місто, яке свого часу було відоме всьому світу завдяки роботі таких підприємств, як ВО «Свема», завод «Зірка» , казенний завод «Імпульс». Це підприємства, які мали статус не тільки містоутворюючих, а майже провідних підприємств України. На сьогодні вижив та успішно працює єдиний казенний завод «Імпульс», який є гордістю шосткинців і який своєю ідеологією формує стратегію життя всього міста.
А рівень зацікавленості та привабливості інших двох підприємств залежить сьогодні від кількості та ваги металобрухту, який можна вивезти з територій цих підприємств.
Шановні, хтось, десь, колись вирішив долю міста Шостка, спочатку зруйнувавши ВО «Свема», зараз такого самого вироку чекає завод «Зірка». Будь ласка, скажіть, хто давав кому на це право, чи хто спитав у громади міста, чи подумав хтось про те, що робити людям, які залишаються без можливості заробити гроші для своєї сім’ї ?
Шановні делегати з’їзду, користуючись можливістю, хочу звернутись до депутатів Верховної Ради: без вашої участі, без вашої твердої позиції життя регіонів України не покращиться. Повірте, там живуть найкращі люди, яким дуже потрібна ваша підтримка, а вони вміють бути вдячними.
