Є фактом, що Луганська і Донецька області є концентрованим електоральним середовищем для політичних сил антиукраїнської спрямованості: Партії регіонів, КПУ, ПСПУ. В теперішньому стані, як вотчина Партії регіонів, ця територія може стабільно існувати найближчі 20 років, забезпечуючи домінуючу роль Партії Регіонів в Україні. Такий термін уже може забезпечити належним чином політично вихована нині існуюча кількість виборців цих областей, враховуючи підростаюче покоління. І ніякі комунальні катаклізми не змінять політичну орієнтацію населення. Рейтинг Януковича не падає не дивлячись ні на які „погіршання життя вже сьогодні”. Адже донбаська людність не готова визнати себе дурнями. І тому буде висловлювати довіру регіональній політичній силі знову і знову.
Як завадити цьому? Ясно, що без розколу за будь-якими можливими напрямами зцементованого донбаського електорату це питання не вирішити.
І державні інституцію, в першу чергу Адміністрація Президента, повинні приділити увагу цьому питанню, якщо мають відповідальність перед Україною та не хочуть самі опинитися на маргінесах, як це сталося з українством на Донбасі.
Як же розколоти Донбас? Перше: треба визначити існуючі протиріччя на місцевому рівні. Друге: визначити можливий напрям роботи по кожному з протиріч, плануючи розвиток даного протиріччя до досягнення запланованого результату.
Пропоную розглянути класичне протиріччя - між містом і селом. Воно має місце? Безумовно. Хотів би нагадати, що не так давно луганське село дало постаті Івана Світличного та Миколи Руденко, а донецьке – Івана Дзюбу та Олексу Тихого. Смію стверджувати, що грунт для національного відродження на донбаському селі ще не втрачено. Принаймні, тут ще органічною є українська мова, чого не скажеш про місто. Ось і , якщо і не протиріччя, то суттєва розбіжність.
Але найбільш вражаючою відмінністю є рівень життя в селі і місті. Особливо: в селі і обласному центрі. Розглянемо Луганщину. Область практично навпіл поділяє ріка Донець. Кидається в око, що на південь від Дінця розташовані міста з промисловістю, а на північ сільські райони, з промисловими містами Сіверодонецьк і Рубіжне, і історичним центром Старобільськ. Адміністративно в північній частині налічується 11 районів і вона може бути розглянута, як уособлена природна територія українського села на Луганщині. На противагу обласному центру. Визначимо які протиріччя є між „сільською північчю” і „обласним центром”:
- Практично для більшості населення півночі - Луганськ це далеко і незручно (базари, інститути, театри, державні установи, лікарні);
- Північ – це більша частина області, але через те, що обласний бюджет ділиться в Луганську, вона фінансується по залишковому принципу. Тому тут погана інфраструктура і територія не розвивається, а занепадає (немає шкіл, дитсадків, лікарень, кіно);
- Дуже мало переробних підприємств для сільгосппродукції (вони всі в Луганську), тому весь прибуток уходить в Луганськ, а в селян малі зарплати і в районах нема де працювати;
- Луганськ забирає кошти з Сіверодонецька в обласний бюджет (на шкоду сіверодончанам і на користь луганчан);
- В Рубіжному занепав хімічний гігант ВО„Барвник”, тому що Луганська адміністрація злочинно дала розікрасти його, не шукає замовлення та інвесторів;
- і т.д.
-
Як виправити ситуацію? Треба донести до кожного мешканця Півночі, як його обкрадають в Луганській області. Організувати громадські комітети і провести збір підписів за створення Старобільської області. Тобто, провести агітаційну кампанію. Далі – справа за Київом. Звичайно нова область буде дотаційною. Але ж і Луганська є такою. Можливо і не знадобиться додаткове фінансування з центрального бюджету, а буде проведено перерозподіл дотації Луганської області.
Новостворена адміністрація відразу припиняє діяльність луганських обласних ЗМІ і швидко реєструє нові, старобільські, з державницькою спрямованістю. Всі ключові посади обіймають заздалегідь підготовлені люди і починають впливати на ситуацію, проводячи заходи на підвищення рівня життя. Адже заради цього і проводили адмінреформу.
Результат: Тихоновсько-єфремівська Луганщина втрачає половину території, 2/3 кордону з Росією, пів-мільйона населення. А загалом – половину ресурсу Партії регіонів на Луганщині. А Старобільск отримує шанс відродитись і бути територіальним культурним і промисловим центром, як йому на роду написано.
Звичайно ініціаторам адмінреформи можна буде всі завоювання швидко втратити, як це у нас вміють, та і опоненти не будуть сидіти склавши руки. Тому кадрова команда повинна бути визначена і обкатана в агітаційному процесі - і з бойового сідла пересісти в депутатські і управлінські крісла.
Весь процес повинен вкластися в пів-року.
Крім того, агітаційна кампанія плавно повинна перейти в виборчу місцеву і привести у місцеву владу представників державницьких сил. Якщо ж нову область і не вдасться утворити, то зусилля все одно не пропадуть дарма. Адже головне – розколоти Донбас. А кампанія по створенню нової області – це інструмент, а не мета.
Аналогічна кампанія проводиться в Донецькій області по виділенню Маріупольською області по лінії Вугледар-Докучаєвськ (північні кордони Волноваського та Старобєшевського районів).
Знову ж таки, в результаті донецькі втратять вихід до моря, значну частину ресурсу, а в Маріуполя не будуть забирати кошти в обласний бюджет.
Наголошую: пропонується виділяти в нові області території розселення переважно сільського українського населення, (за виключенням двох міст - Сіверодонецьк і Маріуполь) і без гірничої промисловості (що дуже важливо).
А „концентроване електоральне середовище”, про яке йшлося на початку розвідки, скоротиться вдвічі і буде значно локальнішим. І воно зможе порівнювати соціально-економічний розвиток в новостворених областях із вмираючими донецько-луганськими шахтарськими селищами.
Якщо навіть рішення про створення нових областей діюча антикризова Верховна Рада і не прийме ( прийме майбутня!- питання буде актуальним ще 20 років!), то донецько-луганське політичне утворення принаймні налякається. І будуть створені важелі тиску на нього в його ж вотчині. А зараз таких важелів немає .
Ігор Орел, Центр політичних і соціальних досліджень „Вибір”,
м.Стаханов, kadievka@st.lg.ukrtel.net
