Сьогодні країна на порозі кризи. Кризи, яку намагаються спровокувати не лише політичні аутсайдери, але, нажаль, й оточення президента. Гірко це усвідомлювати, тому що такий поворот подій може на роки відкинути Україну в розвитку демократії і становленні верховенства права. Саме таку думку вже висловили представники ПАРЄ, і, на превеликий жаль, мабуть, не довіряючи українському правосуддю, запропонували розглянути Указ Президента України, паралельно з Конституційним Судом, у знаному у світі суді Венеціанського комітету «Демократія через закон». Ситуація, що складається, — ганьба для України, підрив довіри до неї на міжнародній арені. І це якраз тоді, коли країна готова вступити до СОТ, коли на новий рівень вийшов діалог з країнами Європейського Союзу!
Всі ми чудово розуміємо — нестабільність політична обов’язково негативно вплине на життя економічне. Неминущим є відтік українського капіталу з країни. Суттєво зросли ризики вкладання іноземних капіталів у вітчизняну економіку, а значить, скоротиться обсяг інвестицій, не з'являться нові робочі місця, не зростатимуть бюджети регіонів.
Незбалансований, з діркою майже у вісім мільярдів гривень, бюджет дістався уряду Януковича в спадок від діяльності двох попередніх урядів. І навіть розрекламований ними повторний продаж «Криворіжсталі» не зміг компенсувати бездарну, злочинну по відношенню до власного народу політику Тимошенко та Єханурова. Недружня до Російської Федерації зовнішня політика стала причиною зростання цін на газ. Неминучим наслідком цього стало підвищення тарифів на послуги житлово-комунального сектора. В 2005 році заклопотані розподілом портфелів колишні керівники країни «забули» наповнити газові сховища - на порозі зими у держави були відсутні навіть угоди на постачання енергоносіїв. Сьогодні працюють декілька спеціальних парламентських комісій, яким Верховна Рада доручила розібратися в господарських зловживаннях колишніх міністрів, у тому числі МВС, керівництва НАК «Нафтогаз України», в списаннях колишнім прем'єр-міністром Юлією Тимошенко власних багатомільйонних боргів.
Тільки напружена праця дозволила нинішньому уряду знову вивести українську економіку на шлях динамічного зростання. За підсумками першого кварталу 2007 року з'явилася можливість збільшити мінімальні зарплати і пенсії. При цьому уряд Віктора Януковича планує такі підвищення ще двічі протягом року. У пріоритетах парламентарів та урядовців — збільшення державної підтримки малозабезпечених верств населення, виплата боргів по зарплатах, реформа пенсійної системи, реформа правоохоронних органів і Верховного Суду України, розвиток демократичних інститутів, розвиток медицини, надання допомоги підприємствам промисловості і сільського господарства та багато іншого.
Указ Президента України про розпуск Верховної Ради все це поставив під загрозу. По-перше, країна втратить темпи перетворень — на півроку знову загрузне в політичних дебатах, передвиборних гаслах, потім почнеться формування нової коаліції, спікеріада. А ми викинемо в багаття політичного протистояння чималі кошти — ті, в яких маємо потребу постійно.
Щоб зрозуміти, скільки корисного можна зробити на ці гроші, наведу лише один приклад. Харкову і Харківській області Постановою Кабінету Міністрів України №449 від 14 березня 2007 року виділено на розвиток і реконструкцію централізованих систем водопостачання і водовідведення всього 29,022 млн. гривень до 2010 року. На решту регіонів, окрім Харківського, Донецького і Луганського, пропорційно їхньої кількості населення, виділено всього 70 млн. гривень. Позачергові вибори, ймовірно, обійдуться Україні у понад 300 млн. гривень. І ці кошти доведеться десь забрати — адже бюджетом на 2007 рік жодних видатків на вибори не передбачено. Заберемо від освіти? Від охорони здоров’я? Від культури? Від будівництва нашого метро? Чи прирівняємо Указ Президента до стихійного лиха або техногенної катастрофи і виділимо на позачергові вибори гроші зі спеціального фонду (як одного разу вже дозволила собі Харківська обласна адміністрація, коли їй захотілося позбавитися від незручного депутата обласної ради Євгенія Кушнарьова)? А прихильники президентського Указу вже прямо натякають — гроші на вибори треба вилучити з місцевих бюджетів!
Як голова обласної ради я хочу сказати цим швидкунам: ви їх спочатку заробіть, а потім розподіляйте! В першу чергу, треба запитати у тих, чиєю працею наповнюються місцеві бюджети, - чи згодні вони витрачати гроші на позачергові вибори? При цьому чесно їм сказати, в скільки кілометрів автошляхів, газопроводів, у скільки рентгенівських апаратів обійдуться ці вибори, скільком інвалідам і пенсіонерам не будуть вчасно виплачені допомоги та пенсії, скільки підручників, ковдр, іграшок не отримають дитячі будинки та інтернати. І я впевнений, наш мудрий народ, порівнявши цифри, проаналізувавши, хто і чим займається в державі, ухвалить правильне рішення. Та схоже, думка народу тих писак, що готували указ, не цікавить. Хоча президент так любить повторювати, що саме народ у нас є єдиним джерелом влади.
Відмінність політика від державного діяча, за словами У. Черчілля, в тому, що політик думає про майбутні вибори, а державний діяч - про майбутнє країни. Трапляється, що саме заради стратегічних цілей, від яких інколи залежить майбутнє Вітчизни, державному діячеві доводиться приймати непопулярні рішення. Так сивочолий мудрець, фельдмаршал Михайло Кутузов прийняв важке рішення залишити Москву і тим самим врятував рідну землю, визначивши наперед результат Вітчизняної війни.
Давайте замислимося, в ім'я яких великих цілей знадобилося зараз підривати стабільний розвиток економіки України, відмовлятися від планів, кидати посівну, будівництва, верстати, порушувати Конституцію – основу нашої держави?
Президент стверджує, що «волевиявлення народу спотворене». Чим? Адже коаліція більшості сформована на основі трьох фракцій не сьогодні, вона існує і працює з 7 липня 2006 року, і лише змінила свою назву з Антикризової на Коаліцію національної єдності. Але ж не спотворив свого часу результати волевиявлення вихід Йосипа Вінського з фракції соціалістів і приєднання його до фракції БЮТ? І входження депутатів-нашоукраиців Романа Зварича, Юрія Поляченка, Юрія Павленка та Ігоря Ліхового до уряду, сформованого Антикризовою коаліцією, президент вітав, і навіть додав до своєї квоти міністра МВС Юрія Луценка. Попри конституційні норми. Адже фракція «Наша Україна» не підписувала коаліційної угоди з Антикризовою коаліцією. Тоді президент не угледів порушення «моральних норм», а зараз саме цей аргумент наводить як основний на захист свого указу. Але єдиною підставою для ухвалення будь-якого рішення, тим більше настільки важливого для держави, можуть бути тільки норми, прописані в законі!
Наш Основний Закон передбачає відповідальність депутатів за невходження у фракцію або вихід з неї, але не за входження на індивідуальній основі в коаліцію. 19 вересня 2006 року до регламенту Верховної Ради (ч. 4 ст. 61) на підставі Конституції внесені зміни, що передбачають індивідуальне членство в коаліції. І зроблено це було саме на користь збереження фракції «Наша Україна», що роздирається суперечностями! Тож норми закону Верховна Рада не переступила ніде.
Проте сьогодні парламент в ім'я пошуку компромісу з президентом наклав мораторій на індивідуальне входження депутатів в коаліцію. Верховна Рада демонструє президентові добру волю, але, на жаль, кроків на зустріч не бачить.
В результаті конституційної реформи, що запрацювала, Верховна Рада вперше активно взаємодіє з Кабінетом Міністрів, а не протистоїть йому, як це бувало раніше. Плідна праця парламентарів була б ще більш плідною, якби лідери опозиційних фракцій не вважали, що їх єдиним завданням є перешкоджати роботі законодавчого органу держави. Але не всі члени опозиційних фракцій згодні діяти проти інтересів своїх виборців. Звичайно, вихід таких депутатів з фракцій лідери БЮТ і «Нашої України» розглядають не як прояв відповідальності перед народом, а як зраду.
Може, єдність рядів і є проблемою опозиційних фракцій, наслідком вад їхньої ідеології, але в жодному разі їхні внутрішні проблеми не треба порівнювати з інтересами українського народу. Партія регіонів із самого початку пропонувала сформувати у Верховній Раді широку коаліцію, об'єднатися всім політичним силам навколо нагальних загальнодержавних завдань. І Коаліція національної єдності продовжує працювати на таке об'єднання і знаходить все більше підтримки серед депутатів опозиційних фракцій. Цьому сприяють не корупція в парламенті, як стверджує лідерка БЮТ, вимірюючи все звичними для себе стереотипами, а економічні успіхи уряду і конструктивність дій парламентської більшості. Тож саме втрата підтримки членами власних фракцій понад усе лякає лідерів опозиції. Нинішня криза спровокована не заради інтересів опозиційних сил — в них немає сьогодні єдності, та, впевнений, не буде й завтра, — а через амбіції окремих політиків, що мріють навіть ціною миру і спокою в державі повернутися в м'які крісла влади.
Ніяких конституційних підстав у достроковому припиненні роботи парламенту немає. Як свідчить юридичний висновок Міністерства юстиції України, зроблений за наслідками правової експертизи Указу Президента України від 2 квітня 2007 року № 264 «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України», видаючи цей указ, президент перевищив свої повноваження і порушив Конституцію. У Конституції всі випадки, за умови яких актуалізується питання про дострокове припинення повноважень Верховної Ради, вичерпно визначені частиною 2 статті 90, на яку Президент в своєму указі не посилається. Коаліція більшості у Верховній Раді сформована і працює вже 9 місяців. Коаліція вибрала уряд, і уряд успішно працює.
Законним шляхом на даний час провести дострокові вибори не можна — про це не раз раніше говорив і голова ЦВК Ярослав Давидович. У Законі «Про вибори народних депутатів України» немає жодного слова про те, за якою процедурою слід проводити дострокові вибори і чим вони відрізняються від чергових. Відповідно до ст. 92 і 95 Конституції України асигнування на такі цілі повинні вводитися шляхом внесення відповідних змін до закону про держбюджет, який на сьогодні не передбачає коштів на проведення виборчої кампанії. Відсутня в законі і чітко виписана процедура виділення та розподілу цих коштів. Не обумовлені терміни і порядок виготовлення виборчих бюлетенів і їх доставка. Не зрозумілі правила формування виборчих комісій. ЦВК не має права користуватися виборчими списками минулої виборчої кампанії — вони передані до архіву. У чому ж полягає нинішня готовність Ярослава Давидовича забезпечити проведення виборів? У бажанні зробити так, як завгодно особисто президентові? Але демократія, перш за все, полягає в чіткому виконанні процедури. Тільки верховенство закону може гарантувати прозорість і демократичність виборів, забезпечити неспотворення результатів голосування виборців, про яке так хвилюється президент.
Бо інакше годі й мріяти нашій багатостраждальній країні про громадянське суспільство, сталі демократичні традиції, повагу європейської, та й взагалі, міжнародної спільноти, а головне – про повагу наступних поколінь українців.
Васілій Салигін, голова Харківської обласної ради
