Переважна більшість членів Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування стурбована останніми заявами Президента України Віктора Ющенка та прес-служби Президента України з приводу прийнятого Верховною Радою України Закону України "Про Кабінет Міністрів України", які не тільки не відповідають дійсним фактам, а й зумисне їх перекручують чим свідомо дезінформують суспільство про діяльність Верховної Ради України та її структурних підрозділів. Це не тільки не робить честі Президенту України, а підриває довіру громадян України до державних інституцій. З першого дня своєї діяльності Верховна Рада України п’ятого скликання діє в межах повноважень, визначених Конституцією України, і наш Комітет буде домагатися, щоб всі інші органи державної влади, у тому числі і Президент України, як її гарант, також діяли в межах правового поля України.
Разом з тим, для забезпечення більш ефективної діяльності всіх інститутів та органів державної влади необхідно сформувати належну законодавчу базу, яка поставить їх діяльність у визначене законом правове поле. Це стосується і таких інститутів як Президент України і Кабінет Міністрів України, відносно яких відсутні закони. У чисельних заявах Президента України В.Ющенка неодноразово звучало про його підтримку прийняття зазначених законів. Підкріпити свої заяви Президент України мав можливість протягом більше як двох років шляхом реалізації конкретних справ – внести на розгляд парламенту необхідні законопроекти. Але своїм правом він так і не скористувався і тому сьогодні не має підстав звинувачувати інших, хто використовує своє право на законодавчу ініціативу.
Так, новосформований парламентською коаліцією у серпні минулого року уряд з перших днів роботи зрозумів необхідність прийняття законів, які б регулювали діяльність Кабінету Міністрів та інших виконавчих органів, і вніс у жовтні в парламент відповідний законопроект.
Нажаль, останні дії Президента України свідчать про його незацікавленість в прийнятті законів, які б впорядкували діяльність державних органів. Пояснити таку позицію Президента України можна тільки одним – намаганням узурпувати владу і одноосібно керувати всіма державними інститутами, у тому числі, парламентом, судами, урядом, як це було донедавна. До яких наслідків таке «керівництво» привело ми всі мали можливість пересвідчитися в період попереднього Президента і його правонаступника, починаючи з 2005 року.
Як Голова Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування вважаю, що подальше зволікання з прийняттям законів, які б чітко розмежували повноваження всіх органів влади – шлях до збереження і посилення хаосу в їх діяльності, а отже і в державі. Такий стан і перспективи неприйнятні для парламентсько-урядової коаліції. По друге, необхідно визначити конкретні повноваження уряду, щоб не на словах, як це було впродовж багатьох років, давати солодкі обіцянки, а готувати нові законодавчі акти. Одне з невідкладних завдань – проведення децентралізації влади, повноважень, ресурсів, передавши значну їх частину на рівень регіональних та місцевих органів влади, особливо, місцевого самоврядування – це буде наступним кроком пропозицій Комітету і Верховної Ради України.
Комітет також буде всіляко сприяти прийняттю законодавства, яке зміцнюватиме в Україні засади демократичного суспільства, де будуть захищені політичні погляди і політична діяльність в межах, гарантованих Конституцією України. Комітет також сприятиме невідкладному унормуванню діяльності не тільки державних, але й опозиційних інститутів.
Звісно, що активним і безпосереднім учасником в реалізації стратегічних завдань щодо розбудови нашої держави є інститут Президента України. Тільки спільними зусиллями можна досягти реальних успіхів. Тому викликає подив і занепокоєння недостатньо конструктивна позиція Президента України, яку він послідовно займає у зв’язку з розглядом та прийняттям парламентом Закону України "Про Кабінет Міністрів України". А останні заяви Президента України, його прес-служби свідчать тільки про одне – намагання за будь-яку ціну не допустити введення прийнятого закону в дію. З цією метою задіяні всі можливі ресурси і навіть відверта дезінформація.
Особливе занепокоєння викликає самовільне тлумачення Президентом України, до яких він неодноразово вдається, даючи висновки щодо відповідності тих чи інших норм Конституції України. Як розуміти безапеляційне твердження Президента України «перш за все, прийнятий закон системно порушує Конституцію України»? На підставі якого закону Президент України став виконувати ще й функції Конституційного Суду України, який відповідно до статті 147 Конституції України «є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні»? Це ніщо інше як перевищення Президентом своїх повноважень. Суть «гаранта», на думку Комітету, полягає в його конституційному праві і обов’язку звертатися до Конституційного Суду України у разі, коли є ознаки порушення конституційних норм, а не самовільно виносити вердикт про конституційність.
Навпаки, на думку членів Комітету, у діях Президента України містяться ознаки порушення Конституції України у зв’язку з так званим застосуванням повторного вето до одного і того ж закону, повернувши 19 січня ц.р. у парламент Закон України "Про Кабінет Міністрів України", стосовно якого було подолано вето Президента України 12 січня 2007 року.
Крім цього, викликає стурбованість зміст заяв Президента України від 18 січня і коментарі його прес-служби від 20 січня, що є, м’яко кажучи, грубою неправдою, яка повністю спростовується як документами, підписаними Президентом України, так і іншими наявними в Комітеті документами.
Зважуючи на важливість прийнятого закону, а також у зв’язку з оприлюдненими заявами Президента України і його прес-служби з приводу цього закону, члени Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування вважають за необхідне довести до громадян України правдиву інформацію і спростувати окремі твердження Президента України і його прес-служби. На наш погляд, це також дасть можливість і Президенту України почути правду та зіставити з тим, що дав на його розгляд Секретаріат Президента України.
Для цього наведемо окремі цитати із заяв Президента України та його прес-служби та наведемо аргументи, які це спростовують.
Отже, Президент стверджує, що текст закону, який був схвалений 12 січня і надійшов йому на підпис, «відрізняється від попередньої редакції Закону України «Про Кабінет Міністрів України», яка була прийнята парламентом 21 грудня 2006 року».
Категорично заявляю, що ні однієї зміни до закону з часу його прийняття у другому читанні 21 грудня 2006 року Верховною Радою не вносилося і Комітет готовий, при необхідності, довести це навіть в судовому порядку. Якщо Президент України знайде можливість ознайомитися особисто, а не з допомогою свого Секретаріату з текстом закону, який з пропозиціями Президента України був повернутий парламенту 11 січня, та з текстом, який розглядався Верховною Радою України 12 січня 2007 року, то сам зможе спростувати своє твердження, оскільки ці тексти до останньої крапки ідентичні. Це є факт, який не потрібно доводити, адже надісланий Президентом України текст закону і його пропозиції у вигляді порівняльної таблиці були розмножені і розповсюджені у парламенті 12 січня ц.р. у кількості 550 екземплярів, у тому числі належний примірник вручено особисто представнику Президента у Верховній Раді України Р.Зваричу, який був присутній у парламенті під час розгляду закону в парламенті і не висловив ні одного зауваження чи заперечення з даного приводу. Ніяких зауважень в цей день (12 січня) не поступило ні від Президента України, ні від уповноваженого ним доповідача – першого заступника глави Секретаріату Президента пана Яценюка.
Президент також стверджує, що «порівняльна таблиця, підготовлена до розгляду законопроекту у другому читанні, і стенограма Верховної Ради, висновки експертів» підтверджує його аргументи.
На думку членів Комітету, і на цей раз Президента України грубо дезінформував його Секретаріат. В цьому, при бажанні, Президент України, як і всі, хто бажає, може легко пересвідчитися, відкривши таблицю поправок до другого читання від 19.12.2006 р. на парламентській веб-сторінці http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=28275 і без труднощів знайти стр. 90 таблиці та згадувану Президентом України поправку №299. Цю ж порівняльну таблицю можна взяти у представника Президента в парламенті пана Зварича, яку він неодноразово отримував у Комітеті і доповідав від імені Президента України по цій таблиці 21.12.2006 р. при розгляді законопроекту.
Якщо і ці аргументи виявляться для Президента України непереконливими і він залишиться зі своєю «правдою», то звертаємося до Президента України з простим проханням – доручити своїй прес-службі, яка не хоче (або боїться), розмістити на офіційному сайті Президента України порівняльну таблицю і стенограму розгляду закону у другому читанні, або хоч би витяг з неї, який було офіційно направлено на ім’я Глави Секретаріату Президента України В.Балоги. Але ми переконані в тому, що такого доручення не поступить, бо це не буде стикуватися із заявами Президента України.
Президент України також стверджує, що «закон містить зміни, що не були передбачені пропозиціями Президента України від 11 січня 2007 року».
І тут, нажаль, вустами Президента України знову стверджується неправда. Комітет заявляє, що всі, надіслані Президентом України пропозиції від 11 січня були внесені до порівняльної таблиці і всі, без винятку, були поставлені на голосування 12 січня. Ні одна із пропозицій Президента України не набрала достатньої кількості голосів, а деякі з них набрали 0 (нуль) голосів.
Інших, крім як від Президента України, пропозицій не було і не голосувалося, що означає – ніяких змін до закону не могло вноситися і не вносилося. А цим повністю спростовуються твердження Президента України про те, що «закон містить зміни, що не передбачені пропозиціями Президента від 11 січня 2007 року». Більше того, Верховна Рада України, подолавши 12 січня вето, повторно відправила на підпис Президенту України текст закону без будь-яких змін – саме той примірник, який Президент України надіслав у парламент 11 січня 2007 року.
Продовжила серію неправдивих тверджень прес-служба Президента, яка 20 січня 2007 року вдавалася до грубої брехні, заявляючи, цитуємо, що «так звана «технічна помилка», як це було заявлено Секретаріатом Верховної Ради, насправді є самовільною заміною редакції статті 24 Закону України «Про Кабінет міністрів України», яка не голосувалася депутатами Верховної Ради України». Якщо прес-служба і Секретаріат Президента не знають порядку голосування законопроектів у другому читанні, то приводимо для них витяг із Регламенту Верховної Ради України: Стаття 116 Регламенту гласить: «Верховна Рада проводить голосування по кожній пропозиції, поправці, відхиленій головним комітетом, якщо на цьому наполягає ініціатор внесення - суб'єкт права законодавчої ініціативи».
Всі поправки, на яких наполягали народні депутати України, 21 грудня 2006 року головуючим на пленарному засіданні були поставлені на голосування. Поправки, в тому числі і поправка №299 народного депутата України В.Лук’янова, про яку так часто люблять говорити автори заяв, які були повністю чи частково враховані головним Комітетом на засіданні Комітету 13.12.2006 р., згідно до Регламенту на голосування не ставилися. В цьому легко пересвідчитися, відкривши таблицю поправок до другого читання 19.12.2006р. (стр. 90 таблиці, поправка №299) на парламентській веб-сторінці [1]. Або прес-службі Президента України можна порадити взяти копію цієї ж таблиці у представника Президента у Верховній Раді Р.Зварича, яку він неодноразово отримував у Комітеті і доповідав від імені Президента України по цій таблиці 21.12.2006 року у парламенті при розгляді законопроекту.
Ще раз підкреслюємо, що всі поправки, які були враховані Комітетом, як це і передбачено статтею 116 Регламенту, окремо не ставилися на голосування. Таким чином, всі зміни до законопроекту під час його розгляду у другому читанні були внесені строго до вимог і у відповідності до Регламенту Верховної Ради України. Як свідчить стенограма розгляду даного питання, у народних депутатів України, у тому числі і від пропрезидентської фракції, і від представника Президента України у Верховній Раді України, не було і не могло бути ніяких зауважень до процедури розгляду і прийняття закону у другому читанні.
Не було ніяких зауважень з боку Президента України до процедури розгляду і прийняття закону у другому читанні у зауваженнях і пропозиціях до Закону України "Про Кабінет Міністрів України" для повторного розгляду цього Закону, які надійшли від Президента України 11 січня 2007 року до Верховної Ради України.
Отже, при прийнятті Закону України "Про Кабінет Міністрів України" та при подоланні вето Президента України щодо нього Верховна Рада України діяла у повній відповідності з конституційною процедурою. Також Конституцією України встановлено, що після повторного прийняття Закону (подолання вето на Закон) Верховною Радою України не передбачено будь-яких правових підстав для повторного застосування Президентом України права вето.
На наш погляд, Президент України, який має уособлювати честь і совість української нації, не повинен користуватися неперевіреною, а тим більше, неправдивою інформацією. Президент України повинен бути прикладом для «маленького українця». Хочеться сподіватися, що Президент України зробить належні висновки щодо тих осіб, які його дезінформували і поставили в незручне положення перед його народом. Комітет готовий надати Президенту України всю необхідну інформацію, що стосується розгляду Закону України "Про Кабінет Міністрів України".
Разом з тим, ми сподіваємося, що Президент України не піде на порушення Статті 94 Конституції України, в якій зазначено: «якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів».
Як Голова Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування також змушений заявити, що у разі продовження дискредитації парламенту, його посадових осіб, Комітет буде змушений ініціювати створення спеціальної парламентської комісії для оцінки правдивості заяв Президента України, його прес-служби, його дій та бездіяльності, які містять ознаки порушення ним Конституції та законів України.
Голова Комітету Віктор ТИХОНОВ