Страсбург

Сховавшись у тонкому дорожньому пледі, живу в ілюмінаторі літака з днем, який давно уже перетік у царство тіней ночі. Світ, укритий густими ковдрами хмар, ледь пробивається чумацькими шляхами міст, відблисками загублених морських маяків і тонкими хвилястими світловодами європейських автомобільних трактів. Над усім цим панує холодне срібло місяця. Тиша. Без запаху і звуку. Немає потужного „Аеробусу”. Тільки ти, вічність і Україна, яка не залишає серце і нейрони мозку.

Четыре года назад в славном французском городе Страсбурге я был счастливым человеком. И не один я – глаза светились у всех членов национальной делегации в Конгрессе местных и региональных властей Европы. Еще бы, ведь именно Украина стала своеобразной именинницей юбилейной сессии! Тогда, собственно, нам удалось сломать тот ледок недоверия, который возник у объединенной Европы к нашему государству в результате разного рода внутренних политических баталий, заслужить признание...